Вже досить давно, всіх чесних (законослухняних)
риболовів загально прийнято ділити на спортцменів
і любителів. Цілком логічно, що таким чином можна поділити і риболовлю
на спортивну та любительську (якщо не брати до уваги промисловий вилов
риби). На перший погляд все просто: якщо рибак ловить рибу чисто зі спортивного
інтересу і всі виловлені риби повертаються у привичне, для них, середовище --
то й рибак спортсмен і рибалка (відповідно) спортивна; якщо рибак забирає з
собою частину, або весь улов(зрозуміло, у розумних межах), то і він, і
риболовля -- любительські . Скажу чесно, такої думки я дотримувався дуже з давну
і до не давнього випадку, про який піде мова нижче.
А діло було так...
...Зібралися ми з товаришем після роботи
половити карасиків на одному з най блищих озерець (по суті -- старий маленький
піщаний кар'єр). Місце нам обом знайоме давно і ми знали, що ловиться там
переважно карась, трохи більше долоні, який полюбляє свіжий білий хліб. Тож, по
закінченню робочого дня, взяли по вудочці, половинку свіжого батона і "на
легке" відправились на озерце.
Та, як виявилося пізніше, наше риболовне щастя
в той день було десь далеко. З'ясувалося, що перед нами на ставку
"попрацювали" електровудочками. Стало ясно, що на хороше клювання не
слід і надіятись.
Щоб хоч якось згладити розчарування від
невдалої рибалки, я вирішив поекспериментувати з розміром крючка, чутливістю поплавкової
оснастки, глибиною лову ( рюкзачок з
різними риболовними дрібничками беру з собою завжди). Друг до моїх експериментів
чомусь поставився скептично, просто сидів і мовчки спостерігав за своїм завмерлим
поплавком.
Через деякий час, мої експерименти дали
результат. Було піймано, і зразу відпущено кілька карасиків, розміром в коробку
від сірників. На хвилинку здалося, що "не все так погано в нашому
домі", та тут товариш, який досі сидів мовчки, задав питання, яке ввело в
мовчазний стопор вже мене: " ким ти себе вважаєш -- риболовом спортсменом,
чи любителем?"
А й справді, хто я -- спортсмен, чи любитель?
Спортсменом мене назвати важко, я не беру участі в риболовних змаганнях, та й з
кожної рибалки стараюсь приносити кілька хвостів на вечерю. З іншої сторони, в
мене половина рюкзака різноманітних спортивно-рибалських прибамбасів, та й
останнім часом більша частина пійманих мною риб, повертаються назад в водойму
(через свій гігантський розмір), а це -- на любителя не схоже. Виходить, я,
хтось середній, між риболовом любителем і спортсменом, скажім так -- спортсцмен-любитель.
Тоді, я так і не зміг дати ясну відповідь на
питання друга. Але, хвилює в цій історії інше. Хвилює, що на багатьох водоймах
ситуація не краща і багато-багато інших риболовів, просто змушені рибалити по спортивмому.
А може це на краще, може таким чином ми рівняємось до більш цивілізованих
країн, де переважає принцип "піймав -- відпусти" ? Тоді, чому такою
ціною? Чому ціною спустошення водойм?
Чи може, насправді не все так погано на наших
водоймах? Просто я, поступово перетворююсь з риболова любителя в спортсмена,
для якого не важливі ні кількість, ні якість улову, а важливо -- витягнути
результат, навіть за найнесприятливіших умов. Принаймні, хочеться в це
вірити...
Немає коментарів:
Дописати коментар